Текущее время: 25 авг 2019 22:10

Правила форума


1. Паша всегда прав.

2. Если Паша неправ, см. п.1.



Ответить на тему  [ Сообщений: 83 ]  На страницу Пред.  1, 2, 3, 4, 5, 6  След.
А давайте писать стихи 
Автор Сообщение
Заслуженный МагистрЪ АлкомаразмЪа
Аватара пользователя

Зарегистрирован: 21 ноя 2012 12:20
Сообщения: 15110
Откуда: ГилморЪГрадЪ
Ответить с цитатой
Сообщение Re: А давайте писать стихи
..да ничо не забыл..тут и без няни всем понятно же.. :drink8:

_________________
Наконец-то вменяемый разговор начался на форуме . Остаётся надеяться , шо ебанаты отсюда свалят . И придут нормальные люди .(цы)

..з особьiмъ цинiзьмомъ..


23 сен 2016 21:58
Профиль
Заслуженный МагистрЪ АлкомаразмЪа
Аватара пользователя

Зарегистрирован: 21 ноя 2012 12:20
Сообщения: 15110
Откуда: ГилморЪГрадЪ
Ответить с цитатой
Сообщение Re: А давайте писать стихи
околопоэтическое :drink8:
***

В Бостоне проходила
конференция эмигрантских писателей.
Живущая там вместе с

мамой -- влюбленной
в литературу начитанной интеллигентной
женщиной --

писательница и журналистка
Людмила Штерн пригласила на обед
приехавшего из

Парижа Виктора
Некрасова. Некрасов согласился и
попросил

Довлатова составить ему
компанию. Передаю рассказ Сергея
Довлатова, ничего

не прибавляя и
ничего не выбрасывая.

Сели за стол.
Некрасов налил себе и Довлатову по
полстакана водки. Выпили за

здоровье
мамы.

Мама: -- Виктор Платонович, вы
знаете французский язык?

Некрасов:
-- Очень хорошо. Я в детстве учил французский
и долгое время жил у

тети в
Париже.

Снова налил полстакана себе
и Сергею. Выпили за писателей, живущих
в

эмиграции.

Мама: -- Скажите, а
у вас бывает ностальгия, тоскуете ли вы
по России?

Некрасов: -- По разному
бывает. С одной стороны, мне повезло, я
живу в одном

из величайших городов
мира, рядом Лувр, Версаль, Собор
Парижской

Богоматери... С другой --
я человек русской культуры, и, конечно,
порой мне

ее не хватает.

Налил.
Выпили за великую русскую культуру.

Мама:
-- А с кем вы общаетесь в Париже?

Некрасов:
-- Я дружен с Пикассо, Ильей Эренбургом,Сартром.
Также встречаюсь с

Азнавуром, Морисом
Шевалье и с другими молодыми талантливыми
людьми.

Разлил и, уже без всякого
тоста, влил в топку одним глотком.

Мама:
-- Виктор Платонович, а кто ваш любимый
писатель?

Некрасов (к Довлатову): --
Сережа, хорошо идет. Разливайте. И к
маме: --

Их несколько -- Дидро, Жан Жак
Руссо и Достоевский.

Опять без тоста
заглотнул еще полстакана.

Мама: --
Виктор Платонович, вам можно позавидовать.
Вы живете в городе такой

культуры,
занимаетесь любимым делом,встречаетесь
с интересными людьми...

Некрасов,
никому не наливая, сам врезал очередные
полстакана. Помолчал.

-- Знаете,
мамаша, Париж, Лувр, Достоевский -- это
все хуйня.

Вот под Сталинградом,
помню: сидим в окопе. Ни хуя не жравши,
мороз -- минус

тридцать, жопа к земле
на хуй примерзла, а немец из всех пушек
как въебачит,

и думаешь -- все,
пиздец!

И скорей бы уж, думаешь,
пиздец, на хуй такая жизнь всралась!

Людмила
Штерн, в ужасе: -- Виктор Платонович,
здесь же мама!

-- Да маму я вообще
ебать хотел!

Мама радостно-удивленно
посмотрела на Некрасова и нежно
промолвила:

-- Да-а...? :o

_________________
Наконец-то вменяемый разговор начался на форуме . Остаётся надеяться , шо ебанаты отсюда свалят . И придут нормальные люди .(цы)

..з особьiмъ цинiзьмомъ..


24 сен 2016 11:39
Профиль
Заслуженный АлкоМаразматик
Аватара пользователя

Зарегистрирован: 22 ноя 2012 16:56
Сообщения: 5747
Откуда: Тынц
Ответить с цитатой
Сообщение Re: А давайте писать стихи
:YuzzY: :YuzzY: :YuzzY:

:bravo: :] :thumbs up:

_________________
Я знаю что ничего не знаю , но другие и этого не знают ...


24 сен 2016 13:07
Профиль
Заслуженный МагистрЪ АлкомаразмЪа
Аватара пользователя

Зарегистрирован: 21 ноя 2012 12:20
Сообщения: 15110
Откуда: ГилморЪГрадЪ
Ответить с цитатой
Сообщение Re: А давайте писать стихи
:YuzzY: :YuzzY: :YuzzY:

:bravo: :] :thumbs up:

дапесдец..йа сам валялся.. :YuzzY: :YuzzY: :YuzzY: :beer:

_________________
Наконец-то вменяемый разговор начался на форуме . Остаётся надеяться , шо ебанаты отсюда свалят . И придут нормальные люди .(цы)

..з особьiмъ цинiзьмомъ..


24 сен 2016 13:12
Профиль
Завсегдатай
Аватара пользователя

Зарегистрирован: 08 дек 2012 21:09
Сообщения: 633
Ответить с цитатой
Сообщение Re: А давайте писать стихи
шедеврально :lol:

_________________
"Похуй" - моя последняя мысль перед большинством важных решений.


24 сен 2016 16:43
Профиль
Заслуженный МагистрЪ АлкомаразмЪа
Аватара пользователя

Зарегистрирован: 21 ноя 2012 12:20
Сообщения: 15110
Откуда: ГилморЪГрадЪ
Ответить с цитатой
Сообщение Re: А давайте писать стихи
:стаут:


У вас нет необходимых прав для просмотра вложений в этом сообщении.

_________________
Наконец-то вменяемый разговор начался на форуме . Остаётся надеяться , шо ебанаты отсюда свалят . И придут нормальные люди .(цы)

..з особьiмъ цинiзьмомъ..


28 сен 2016 18:47
Профиль
Заслуженный МагистрЪ АлкомаразмЪа
Аватара пользователя

Зарегистрирован: 21 ноя 2012 12:20
Сообщения: 15110
Откуда: ГилморЪГрадЪ
Ответить с цитатой
Сообщение Re: А давайте писать стихи
шел гпоскользнулся и свалился
в снегоуборочный комбайн
и стали красными сугробы
и ветер водкою дыхнул(c)

_________________
Наконец-то вменяемый разговор начался на форуме . Остаётся надеяться , шо ебанаты отсюда свалят . И придут нормальные люди .(цы)

..з особьiмъ цинiзьмомъ..


28 сен 2016 19:13
Профиль
Заслуженный МагистрЪ АлкомаразмЪа
Аватара пользователя

Зарегистрирован: 21 ноя 2012 12:20
Сообщения: 15110
Откуда: ГилморЪГрадЪ
Ответить с цитатой
Сообщение Re: А давайте писать стихи
Вольный пересказ "Евгения Онегина". Классика :drink8:

Онегин приехал из Петербурга в деревню за дядиным наследством.

Онегин: я приехал.
Местные дворяне: и че?
Онегин: я молодой повеса, прожигатель жизни, представитель потерянного поколения с претензией на интеллектуальность. Я читаю Адама Смита и думаю о красе ногтей, а еще у меня много денег.
Местные дворяне: какой вы интересный.
Онегин: и весьма коварный.
Местные дворяне: вы приняты.

Онегин заменил для своих крестьян барщину на оброк.

Местные дворяне: зачем вы это сделали?
Онегин: я либерал.
Местные дворяне: мы считаем вас опаснейшим засранцем.
Онегин: и это взаимно.
Местные дворяне: какой вы опаснейший.
Онегин: и весьма коварный.

В деревню приезжает молодой поэт Владимир Ленский.

Ленский: я молодой поэт.
Онегин: сочувствую.
Ленский: как вы могли заметить, я очень пылок и романтичен.
Онегин: но я не гей.
Ленский: я тоже, и у меня есть девушка, а ваши намёки мне оскорбительны.
Онегин: прочитайте стихи.

Ленский читает стихи.

Онегин: вы какой-то хреновый поэт.
Ленский: вы такой жестокий.
Онегин: и весьма коварный.

Внезапно возникают две сестры, Ольга и Татьяна Ларины.

Ольга и Татьяна: мы две сестры, одна из которых тонко чувствующая серая мышка, а другая – обаятельная заурядная хохотушка, которую все хотят.
Онегин: Ольга, я вас хочу.
Ленский: Ольга моя.
Онегин: Татьяна, вы тоже ничего.
Татьяна: я в вас влюблена, Онегин.
Онегин: я просто пытался быть вежливым. На самом деле мне плевать.
Татьяна: все равно напишу вам письмо в стихах на десять страниц.
Онегин: извольте.

Татьяна пишет Онегину письмо на десять страниц с признанием в любви.

Онегин: охренеть…
Татьяна: вы получили мое письмо?
Онегин: да, вы же сами принесли мне его и дали в руки.
Татьяна: я просто хочу быть уверенной.
Онегин: заткнитесь, я читаю письмо.
Татьяна: ну как?
Онегин: кто учил вас грамоте?
Татьяна: приходящий учитель.
Онегин: убейте его, как увидите. У вас 24 ошибки в первой строчке из 20 букв.
Татьяна: ой.
Онегин: это невозможно, но вы это сделали.
Татьяна: разве это может стать препятствием…
Онегин: может. Заткнитесь, глупая провинциальная девочка, я читаю письмо.
Татьяна: ну как?
Онегин: как вы изучали стихосложение?
Татьяна: самостоятельно.
Онегин: убейте себя, как увидите. У вас ни одной рифмы. Даже у Ленского есть две рифмы. Он ими гордится.
Татьяна: хватит. Скажите, вы меня любите?
Онегин: видит бог, я долго пытался оттянуть этот решающий момент. Пардон, ничего личного, но я лучше всю жизнь буду один.
Татьяна: вы такой беспощадный.
Онегин: и весьма коварный.

Проходит полгода. Ленский приглашает Онегина на именины Лариных.

Ленский: Онегин, отчего вы так сердиты?
Онегин: да потому что вы бараны.
Ленский: здесь весело, мы можем напиться.
Онегин: здесь скучно, и бегает эта девочка, которая пишет стихи даже хуже вас. Она меня раздражает.
Ленский: бросьте, Онегин, вы на празднике, развлекайтесь.

Ленский уходит.

Онегин: сейчас развлекусь.
Ольга: здравствуйте, Онегин.
Онегин: давайте потанцуем. Вы позволите обнять вас за талию?
Ольга: Онегин, но это моя грудь.
Онегин: а вот это ваша задница. И что?
Ольга: и ничего.
Онегин: вот и заткнитесь.
Ольга: вы такой грубый.
Онегин: и весьма коварный. Пойдёмте под лестницу в чулан, там музыку лучше слышно.

Приходят запыхавшиеся. Появляется Ленский.

Ленский: Ольга, давайте потанцуем. Вы мне обещали.
Онегин: я уже её танцую.
Ольга: да, он меня уже танцует.
Ленский: стреляться.

На следующее утро назначена дуэль Онегина и Ленского.

Ленский: мерзавец, я убью тебя.
Онегин: остыньте, Ленский, то была шутка.
Ленский: что вы сделали с моей невестой, подлец?
Онегин: да ничего... почти...
Зарецкий: ну, да, конечно.
Ленский: что ты с ней делал, негодяй?
Онегин: ничего, мы с ней просто разговаривали.
Зарецкий: убейте друг друга уже.
Ленский: на самом деле мне уже не хочется стреляться, я передумал.
Зарецкий: тогда ты не пацан.
Ленский: придется стреляться.
Онегин: я тоже не хочу стреляться.
Зарецкий: тогда ты ссыкло.
Онегин: мне кажется, или этот Зарецкий должен отговаривать нас от смертоубийства, а не наоборот?
Ленский: Зарецкий такой внезапный.
Зарецкий: или вы убиваете друг друга, или вы чмо, а я домой пошел, холодно.
Ленский: у нас нет выбора, Женя, Зарецкому холодно.
Онегин: да, Володя.

Расходятся. Готовятся стрелять.

Онегин: Стреляю!
Зарецкий: Ранен!
Ленский: Стреляю!
Зарецкий: Промах!
Онегин: Стреляю!
Зарецкий: Ранен!
Онегин: Стреляю!
Зарецкий: Ранен!
Ленский: да что ж такое…
Онегин: Стреляю!
Зарецкий: Убит!
Онегин: Стреляю.
Зарецкий: хорош уже.
Онегин: я не виноват, спусковой крючок слабый.
Зарецкий: ты человека убил.
Онегин: я знаю, я говно.
Зарецкий: ещё какое.

Проходит два с половиной года. Онегин внезапно встречает Татьяну Ларину с мужем на петербургском светском рауте.

Онегин: вы такая клеевая стали, Татьяна.
Татьяна: спасибо. А вы как были чмом бессмысленным, так и остались.
Онегин: это я умею.
Татьяна: ну и что вы смотрите на меня? Вы наркоман?
Онегин: я в вас влюблен.
Татьяна: так и было задумано. Но уже не актуально.
Онегин: я все равно напишу вам письмо в стихах на десять страниц.
Татьяна: извольте.

Проходит какое-то время.

Онегин: почему вы не отвечали на мои письма?
Татьяна: потому что вы сильно больно хитрожопый.
Онегин: простите?
Татьяна: прощаю. Девочкой я вам была не нужна, а крутой княгиней со связями – нужна. Да пропадите вы пропадом, Онегин.
Онегин: но вы же меня любите.
Татьяна: да, люблю. Но я замужем.
Онегин: вы можете развестись.
Татьяна: развестись с князем и выйти замуж за вас? Вы точно наркоман.
Онегин: так что же мне делать?
Татьяна: живите всю жизнь один, Онегин, мы, женщины, все обидки помним.
Онегин: вы такая беспощадная.
Татьяна: и весьма коварная.

Конец.

_________________
Наконец-то вменяемый разговор начался на форуме . Остаётся надеяться , шо ебанаты отсюда свалят . И придут нормальные люди .(цы)

..з особьiмъ цинiзьмомъ..


28 сен 2016 20:39
Профиль
Заслуженный МагистрЪ АлкомаразмЪа
Аватара пользователя

Зарегистрирован: 21 ноя 2012 12:20
Сообщения: 15110
Откуда: ГилморЪГрадЪ
Ответить с цитатой
Сообщение Re: А давайте писать стихи
Бляди пляшут в хороводе
Под восторги гопоты
Не стесняясь при народе
На костях твоей мечты

С.Тынку

_________________
Наконец-то вменяемый разговор начался на форуме . Остаётся надеяться , шо ебанаты отсюда свалят . И придут нормальные люди .(цы)

..з особьiмъ цинiзьмомъ..


28 сен 2016 20:43
Профиль
Заслуженный МагистрЪ АлкомаразмЪа
Аватара пользователя

Зарегистрирован: 21 ноя 2012 12:20
Сообщения: 15110
Откуда: ГилморЪГрадЪ
Ответить с цитатой
Сообщение Re: А давайте писать стихи
вспоминаю школьную программу..по укролитературе была пятёрка..много приходилось учить наизусть..ахуенна..Энеида Котляревського.. :thumbs up: :стаут:

Еней був парубок моторний
І хлопець хоть куди козак,
Удавсь на всеє зле проворний,
Завзятійший од всіх бурлак.
Но греки, як спаливши Трою,
Зробили з неї скирту гною,
Він взявши торбу тягу дав;
Забравши деяких троянців,
Осмалених, як гиря, ланців,
П'ятами з Трої накивав.

Він, швидко поробивши човни,
На синє море поспускав,
Троянців насаджавши повні,
І куди очі почухрав.
Но зла Юнона, суча дочка,
Розкудкудакалась, як квочка,
Енея не любила - страх;
Давно вона уже хотіла,
Щоб його душка полетіла
К чортам і щоб і дух не пах.

Еней був тяжко не по серцю
Юноні, - все її гнівив:
Здававсь гірчийший їйвід перцю,
Ні в чим Юнони не просив;
Но гірш за те їй не любився,
Що, бачиш, в Трої народився
І мамою Венеру звав;
І що його покійний дядько,
Паріс, Пріамове дитятко,
Путівочку Венері дав.

Побачила Юнона з неба,
Що пан Еней на поромах;
А то шепнула сука Геба...
Юнону взяв великий жах!
Впрягла в гринджолята павичку,
Сховала під кибалку мичку,
Щоб не світилася коса;
Взяла спідницю і шнурівку,
І хліба з сіллю на тарілку,
К Еолу мчалась, як оса.

"Здоров, Еоле, пане-свату!
Ой, як ся маєш, як живеш? -
Сказала, як ввійшла у хату,
Юнона. - Чи гостей ти ждеш?.."
Поставила тарілку з хлібом
Перед старим Еолом-дідом,
Сама же сіла на ослін.
"Будь ласкав, сватоньку-старику!
Ізбий Енея з пантелику,
Тепер пливе на море він.

Ти знаєш, він який суціга,
Паливода і горлоріз;
По світу як іще побіга,
Чиєхсь багацько виллє сліз.
Пошли на його лихо злеє,
Щоб люди всі, що прі Енеї,
Послизли і щоб він і сам...
За сеє ж дівку чорнобриву,
Смачную, гарну, уродливу,
Тобі я, далебі, що дам".

"Гай, гай! Ой, дей же його кату!-
Еол насупившись сказав. -
Я все б зробив за сюю плату,
Та вітри всі порозпускав:
Борей недуж лежить з похмілля,
А Нот поїхав на весілля,
Зефір же, давній негодяй,
З дівчатами заженихався,
А Евр в поденщики найнявся, -
Як хочеш, так і помишляй!

Та вже для тебе обіщаюсь
Енеєві я ляпас дать;
Я хутко, миттю постараюсь
В трістя його к чортам загнать.
Прощай же! Швидше убирайся,
Обіцянки не забувайся,
Бо послі, чуєш, нічичирк!
Як збрешеш, то хоча надсядься,
На ласку послі не понадься,
Тогді від мене возьмеш чвирк".

Еол, оставшись на господі,
Зобрав всіх вітрів до двора,
Велів поганій буть погоді...
Якраз на морі і гора!
Все море зараз спузирило,
Водою мов в ключи забило,
Еней тут крикнув, як на пуп;
Заплакався і заридався,
Пошарпався, увесь подрався,
На тім'ї начесав аж струп.

Прокляті вітри роздулися,
А море з лиха аж реве;
Слізьми троянці облилися,
Енея за живіт бере;
Всі човники їх розчухрало,
Багацько війська тут пропало;
Тогді набрались всі сто лих!
Еней кричіть, що "я Нептуну
Півкопи грошей в руку суну,
Аби на морі штурм утих".

Нептун іздавна був дряпічка,
Почув Енеїв голосок;
Шатнувся зараз із запічка,
Півкопи для його кусок!..
І миттю осідлавши рака,
Схвативсь на його, мов бурлака,
І вирнув з моря як карась.
Загомонів на вітрів грізно:
"Чого ви гудете так грізно?
До моря, знаєте, вам зась!"

От тут-то вітри схаменулись
І ну всі драла до нори;
До ляса, мов ляхи, шатнулись,
Або од їжака тхори.
Нептун же зараз взяв мітелку
І вимів море як світелку,
То сонце глянуло на світ.
Еней тогді як народився,
Разів із п'ять перехрестився,
Звелів готовити обід.

Поклали шальовки соснові,
Кругом наставили мисок;
І страву всякую, без мови,
В голодний пхали все куток.
Тут з салом галушки лигали,
Лемішку і куліш глитали
І брагу кухликом тягли;
Та і горілочку хлистали, --
Насилу із-за столу встали
І спати послі всі лягли.

Венера, не послідня шльоха,
Проворна, враг її не взяв,
Побачила, що так полоха
Еол синка, що аж захляв;
Умилася, причепурилась
І, як в неділю, нарядилась,
Хоть би до дудки на танець!
Взяла очіпок грезетовий
І кунтуш з усами люстровий,
Пішла к Зевесу на ралець.

Зевес тогді кружав сивуху
І оселедцем заїдав;
Він, сьому випивши восьмуху,
Послідки з кварти виливав.
Прийшла Венера, іскривившись.
Заплакалась и завіскрившись,
І стала хлипать перед ним:
"Чим пред тобою, милий тату,
Син заслужив таку мій плату?
Ійон, мов в свинки грають їм.

Куди йому уже до Риму?
Хіба як здохне чорт в рові!
Як вернеться пан хан до Криму,
Як женитсья сич на сові.
Хіба б уже та не Юнона,
Щоб не вказала макогона,
Що й досі слухає чмелів!
Коли б вона та не бісилась,
Замовкла і не комизилась,
Щоб ти се сам їй ізвелів".

Юпітер, все допивши з кубка,
Погладив свій рукою чуб:
"Ох, доцю, ти моя голубка!
Я в правді твердий так, як дуб.
Еней збудує сильне царство
І заведе своє там панство:
Не малий буде він панок.
На панщину ввесь світ погонить,
Багацько хлопців там наплодить
І всім їм буде ватажок.

Заїде до Дідони в гості
І буде там бенкетовать;
Полюбиться її він мосці
І буде бісики пускать.
Іди, небого, не журися,
Попонеділкуй, помолися,
Все буде так, як я сказав".
Венера низько поклонилась
І з панотцем своїм простилась,
А він її поціловав.

Еней прочумався, проспався
І голодранців позбирав,
Зовсім зібрався і уклався,
І, скілько видно, почухрав.
Плив-плив, плив-плив, що аж обридло,
І море так йому огидло,
Що бісом на його дививсь:
"Коли б, -- каже, -- умер я в Трої,
Уже б не пив сеї гіркої
І марне так не волочивсь".

Потім, до берега приставши
З троянством голим всім своїм,
На землю з човнів повстававши,
Спитавсь, чи є що їсти їм.
І зараз чогось попоїли,
Щоб на путі не ослабіли;
Пішли, куди хто запопав.
Еней по берегу попхався
І сам не знав, куди слонявся,
Аж гульк -- і в город причвалав.

В тім городі жила Дідона,
А город звався Карфаген,
Розумна пані і моторна,
Для неї трохи сих імен:
Трудяща, дуже працьовита,
Весела, гарна, сановита,
Бідняжка -- що була вдова;
По городу тогді гуляла,
Коли троянців повстрічала,
Такі сказала їм слова:

"Відкіль такі се гольтіпаки?
Чи рибу з Дону везете?
Чи, може, виходці-бурлаки?
Куди, прочане, ви йдете?
Який вас враг сюди направив?
І хто до города причалив?
Яка ж ватага розбишак!"
Троянці всі замурмотали,
Дідоні низько в ноги пали,
А, вставши, їй мовляли так:

"Ми всі, як бач, народ хрещений,
Волочимся без талану,
Ми в Трої, знаєш, порождені,
Еней пустив на нас ману;
Дали нам греки прочухана
І самого Енея-пана
В три вирви вигнали відтіль;
Звелів покинути нам Трою,
Підмовив плавати з собою,
Тепер ти знаєш ми відкіль,

Помилуй, пані благородна!
Не дай загинуть головам,
Будь милостива, будь незлобна,
Еней спасибі скаже сам.
Чи бачиш, як ми обідрались!
Убрання, постоли порвались,
Охляли, ніби в дощ щеня!
Кожухи, свити погубили
І з голоду в кулак трубили,
Така нам лучилась пеня".

Дідона гірко заридала
І з білого свого лиця
Платочком сльози обтирала:
"Коли б, -- сказала, -- молодця
Енея вашого злапала,
Уже б тогді весела стала,
Тогді великдень був би нам!"
Тут плюсь -- Еней як будто з неба:
"Ось, ось де я, коли вам треба!
Дідоні поклонюся сам".

Потім, з Дідоною обнявшись,
Поцілувались гарно в смак;
За рученьки біленькі взявшись,
Балакали то сяк, то так.
Пішли к Дідоні до господи
Через великі переходи,
Ввійшли в світлицю та й на піл,
Пили на радощах сивуху
І їли сім'яну макуху,
Покіль кликнули їх за стіл.

Тут їли рознії потрави,
І все з полив'яних мисок,
І самі гарнії приправи
З нових кленових тарілок:
Свинячу голову до хріну
І локшину на переміну,
Потім з підлевою індик;
На закуску куліш і кашу,
Лемішку, зубци, путрю, квашу
І з маком медовий шулик.
дальше тудъ.. :стаут:
http://centant.spbu.ru/sno/hermes/humor ... otlar1.htm

_________________
Наконец-то вменяемый разговор начался на форуме . Остаётся надеяться , шо ебанаты отсюда свалят . И придут нормальные люди .(цы)

..з особьiмъ цинiзьмомъ..


04 окт 2016 20:46
Профиль
Заслуженный МагистрЪ АлкомаразмЪа
Аватара пользователя

Зарегистрирован: 21 ноя 2012 12:20
Сообщения: 15110
Откуда: ГилморЪГрадЪ
Ответить с цитатой
Сообщение Re: А давайте писать стихи
продолжаю вспоминать школьную программу.. :drink8:
Тарас Григорьевич Шевченко

Заповіт
Як умру, то поховайте
Мене на могилі,
Серед степу широкого,
На Вкраїні милій,
Щоб лани широкополі,
І Дніпро, і кручі
Було видно, було чути,
Як реве ревучий.
Як понесе з України
У синєє море
Кров ворожу... отоді я
І лани і гори —
Все покину і полину
До самого бога
Молитися... А до того —
Я не знаю бога.
Поховайте та вставайте.
Кайдани порвіте
І вражою злою кров'ю
Волю окропіте.
І мене в сім'ї великій,
В сім'ї вольній, новій
Не забудьте пом'янути
Незлим тихим словом.

_________________
Наконец-то вменяемый разговор начался на форуме . Остаётся надеяться , шо ебанаты отсюда свалят . И придут нормальные люди .(цы)

..з особьiмъ цинiзьмомъ..


05 окт 2016 18:20
Профиль
Заслуженный МагистрЪ АлкомаразмЪа
Аватара пользователя

Зарегистрирован: 21 ноя 2012 12:20
Сообщения: 15110
Откуда: ГилморЪГрадЪ
Ответить с цитатой
Сообщение Re: А давайте писать стихи
..и снова школьное..Тарас Григорьевич..хотя москали брешуть,шо Лермонтов.. :drink8:

Дивлюсь я на небо — та й думку гадаю:
Чому я не сокіл, чому не літаю?
Чому мені, Боже, ти крила не дав?
Я б землю покинув и в небо злітав,
Далеко за хмари, подальше від світу,
Шукать собі долі, на горе привіту
И ласки у сонця и зірок прохать
И в світі іх яснім себе покохать.
Бо долі ще з-малку кажусь я нелюбий!
Я наймит у неі, хлопцюга приблудний,
Чужий я у долі, чужий у людей!
Хиба ж хто кохає нерідних дітей?
Кохаюсь я лихом и щастя не знаю
И гірко без долі свій вік коротаю.
И в світі гірко, а як стане ще гірше...
Я очі на небо, — и мені веселійше,
И в думках забуду, що я сирота,
И думка далеко, високо літа!
Дайте ж мені криля, орлиниі криля:
Я землю покину, на небо полину
И в хмарах від світу на віки утону.

_________________
Наконец-то вменяемый разговор начался на форуме . Остаётся надеяться , шо ебанаты отсюда свалят . И придут нормальные люди .(цы)

..з особьiмъ цинiзьмомъ..


06 окт 2016 23:01
Профиль
Заслуженный МагистрЪ АлкомаразмЪа
Аватара пользователя

Зарегистрирован: 21 ноя 2012 12:20
Сообщения: 15110
Откуда: ГилморЪГрадЪ
Ответить с цитатой
Сообщение Re: А давайте писать стихи
..опять школьное..Леся Украинка..отрывок..Лесная Песня..драма-феерия в трех частях..

Русалка випливає і знадливо всміхається, радісно складаючи долоні. На ній два вінки — один більший, зелений, другий маленький, як коронка, перловий, з-під нього спадає серпанок.

Р у с а л к а
Се ти, мій чарівниченьку?!
"Т о й, щ о г р е б л і р в е"
(грізно)
Що ти робила?
Р у с а л к а
(кидається немов до нього,
але пропливає далі, минаючи його)
Я марила всю ніченьку
про тебе, мій паниченьку!
Ронила сльози дрібнії,
збирала в кінви срібнії,
без любої розмовоньки
сповнила вщерть коновоньки...
(Сплескує руками, розкриває обійми,
знов кидається до нього і знов минає).
Ось кинь на дно червінця,
поллються через вінця!
(Дзвінко сміється).
"Т о й, щ о г р е б л і р в е"
(з'їдливо)
То се й у вас в болоті
кохаються у злоті?
Русалка наближається до нього, він круто відвертається від неї, виром закрутивши воду.
Найкраще для Русалки
сидіти край рибалки,
глядіти неборака
від сома та від рака,
щоб не відгризли чуба.
Ото розмова люба!
Р у с а л к а
(підпливає близенько, хапає за руки,
заглядає в вічі)
Вже й розгнівився?
(Лукаво).
А я щось знаю, любчику,
хороший душогубчику!
(Тихо сміється, він бентежиться).
Де ти барився?
Ти водяну царівну
зміняв на мельниківну!
Зимові — довгі ночі,
а в дівки гарні очі, —
недарма паничі
їй носять дукачі!
(Свариться пальцем на нього і дрібно сміється).
Добре я бачу
твою ледачу вдачу,
та я тобі пробачу,
бо я ж тебе люблю!
(З жартівливим пафосом).
На цілу довгу мить тобі я буду вірна,
хвилину буду я ласкава і покірна,
а зраду потоплю!
Вода ж не держить сліду
від рана до обіду,
так як твоя люба
або моя журба!
"Т о й, щ о г р е б л і р в е"
(поривчасто простягає їй обидві руки)
Ну, мир миром!
Поплинем понад виром!
Р у с а л к а
(береться з ним за руки і прудко кружляє)
На виру-вирочку,
на жовтому пісочку,
в перловому віночку
зав'юся у таночку!
Ух! Ух!

Ухкають, бризкають, плещуть. Вода б'ється в береги, аж осока шумить, і пташки зграями зриваються з очеретів.

_________________
Наконец-то вменяемый разговор начался на форуме . Остаётся надеяться , шо ебанаты отсюда свалят . И придут нормальные люди .(цы)

..з особьiмъ цинiзьмомъ..


07 окт 2016 14:18
Профиль
Заслуженный МагистрЪ АлкомаразмЪа
Аватара пользователя

Зарегистрирован: 21 ноя 2012 12:20
Сообщения: 15110
Откуда: ГилморЪГрадЪ
Ответить с цитатой
Сообщение Re: А давайте писать стихи
..и снова школьное..Шевченко..классегъ only наизусть.. :bravo: :drink8:

Причинна


Реве та стогне Дніпр широкий,
Сердитий вітер завива,
Додолу верби гне високі,
Горами хвилю підійма.
І блідий місяць на ту пору
Із хмари де-де виглядав,
Неначе човен в синім морі,
То виринав, то потопав.
Ще треті півні не співали,
Ніхто нігде не гомонів,
Сичі в гаю перекликались,
Та ясен раз у раз скрипів.

В таку добу під горою,
Біля того гаю,
Що чорніє над водою,
Щось біле блукає.
Може, вийшла русалонька
Матері шукати,
А може, жде козаченька,
Щоб залоскотати.
Не русалонька блукає –
То дівчина ходить,
Й сама не зна (бо причинна),
Що такеє робить.
Так ворожка поробила,
Щоб меньше скучала,
Щоб, бач, ходя опівночі,
Спала й виглядала
Козаченька молодого,
Що торік покинув.
Обіщався вернутися,
Та, мабуть, і згинув!
Не китайкою покрились
Козацькії очі,
Не вимили біле личко
Слізоньки дівочі:
Орел вийняв карі очі
На чужому полі,
Біле тіло вовки з'їли, –
Така його доля.
Дарма щоніч дівчинонька
Його виглядає.
Не вернеться чорнобривий
Та й не привітає,
Не розплете довгу косу,
Хустку не зав'яже,
Не на ліжко – в домовину
Сиротою ляже!

Така її доля… О боже мій милий!
За що ж ти караєш її, молоду?
За те, що так щиро вона полюбила
Козацькії очі?.. Прости сироту!
Кого ж їй любити? Ні батька, ні неньки,
Одна, як та пташка в далекім краю.
Пошли ж ти їй долю, – вона молоденька,
Бо люде чужії її засміють.
Чи винна голубка, що голуба любить?
Чи винен той голуб, що сокіл убив?
Сумує, воркує, білим світом нудить,
Літає, шукає, дума – заблудив.
Щаслива голубка: високо літає,
Полине до бога – милого питать.
Кого ж сиротина, кого запитає,
І хто їй розкаже, і хто теє знає,
Де милий ночує: чи в темному гаю,
Чи в бистрім Дунаю коня напова,
Чи, може, з другою, другую кохає,
Її, чорнобриву, уже забува?
Якби-то далися орлинії крила,
За синім би морем милого знайшла;
Живого б любила, другу б задушила,
А до неживого у яму б лягла.
Не так серце любить, щоб з ким поділиться,
Не так воно хоче, як бог нам дає:
Воно жить не хоче, не хоче журиться.
«Журись», – каже думка, жалю завдає.
О боже мій милий! така твоя воля,
Таке її щастя, така її доля!

Вона все ходить, з уст ні пари.
Широкий Дніпр не гомонить:
Розбивши, вітер, чорні хмари,
Ліг біля моря одпочить,
А з неба місяць так і сяє;
І над водою, і над гаєм,
Кругом, як в усі, все мовчить.
Аж гульк – з Дніпра повиринали
Малії діти, сміючись.
«Ходімо гріться! – закричали. –
Зійшло вже сонце!» (Голі скрізь;
З осоки коси, бо дівчата).
. . . . . . . . . . . . . . .
«Чи всі ви тута? – кличе мати. –
Ходім шукати вечерять.
Пограємось, погуляймо
Та пісеньку заспіваймо:

Ух! Ух!
Солом'яний дух, дух!
Мене мати породила,
Нехрещену положила.

Місяченьку!
Наш голубоньку!
Ходи до нас вечеряти:
У нас козак в очереті, в осоці,
Срібний перстень на руці;
Молоденький, чорнобровий;
Знайшли вчора у діброві.
Світи довше в чистім полі,
Щоб нагулятись доволі.
Поки відьми ще літають,
Посвіти нам… Он щось ходить!
Он під дубом щось там робить.

Ух! Ух!

_________________
Наконец-то вменяемый разговор начался на форуме . Остаётся надеяться , шо ебанаты отсюда свалят . И придут нормальные люди .(цы)

..з особьiмъ цинiзьмомъ..


10 окт 2016 23:56
Профиль
Заслуженный МагистрЪ АлкомаразмЪа
Аватара пользователя

Зарегистрирован: 21 ноя 2012 12:20
Сообщения: 15110
Откуда: ГилморЪГрадЪ
Ответить с цитатой
Сообщение Re: А давайте писать стихи
..Шевченко же..о школьницах.. :thumbs up: :стаут:

Дівичії ночі

Розплелася густа коса
Аж до пояса,
Розкрилися перси-гори,
Хвилі серед моря;
Засіяли карі очі,
Зорі серед ночі,
Білі руки простяглися —
Так би й обвилися
Кругом стану. І в подушку
Холодну впилися,
Та й заклякли, та й замерли,
З плачем рознялися.
«Нащо мені коса-краса,
Очі голубині,
Стан мій гнучий... коли нема
Вірної дружини,
Немає з ким полюбитись,
Серцем поділитись...
Серце моє! серце моє!
Тяжко тобі битись
Одинокому. З ким жити,
З ким, світе лукавий,
Скажи мені... Нащо мені
Тая слава... слава.
Я любить, я жити хочу
Серцем, не красою!
А мені ще й завидують,
Гордою і злою
Злії люди нарікають.
А того й не знають,
Що я в серці заховала...
Нехай нарікають,
Гріх їм буде... Боже милий,
Чому ти не хочеш
Укоротить свої темні,
Тяжкі мені ночі!..
Бо я вдень не одинока —
З полем розмовляю,
Розмовляю і недолю
В полі забуваю,
А вночі...» — та й оніміла,
Сльози полилися...
Білі руки простяглися,
В подушку впилися.

_________________
Наконец-то вменяемый разговор начался на форуме . Остаётся надеяться , шо ебанаты отсюда свалят . И придут нормальные люди .(цы)

..з особьiмъ цинiзьмомъ..


11 окт 2016 22:42
Профиль
Показать сообщения за:  Поле сортировки  
Ответить на тему   [ Сообщений: 83 ]  На страницу Пред.  1, 2, 3, 4, 5, 6  След.

Кто сейчас на конференции

Сейчас этот форум просматривают: Yandex [Bot] и гости: 1


Вы не можете начинать темы
Вы не можете отвечать на сообщения
Вы не можете редактировать свои сообщения
Вы не можете удалять свои сообщения
Вы не можете добавлять вложения

cron
Powered by phpBB © 2000, 2002, 2005, 2007 phpBB Group.
Designed by STSoftware for PTF.
Русская поддержка phpBB
Мобильный вид